Нарешті довгожданна дата, зізвонюємось, і вигрібаєм на точку збору, як завжди , "трішки " запізнюємся, і з горем пополам вирушаєим за ШЕФОМ,
на шело штрассе, опелівський ваген не схотів нормально їхати, плюнув ремнем і тому довелось вносити корективу, когось переписувати у розряд трезвеників і їхати великою білою машиною)))
дорога пройшла без всяких приключок, наші два екіпажі на підїзді зустів гід, котрий довгими і кривими та ухабистими вуличками довів нас до води.
вода то добре, але те що ми побачили на ній, то було геть протилежне((
мені казали , що там брудно, але я , не раз бачачи "таке брудно" вже вважав , що мене годі чимось здивувати, як виявилось, є чим!
таких гір сміття, тон пластику я ще в житті не бачив
все включаючи від прибережної зони і самої води було закидано пластиком, склом і іншим непотребом
на думку зразу спало відео про Москву ріку,
але різниця у тому, що там місто мільйонник, а тут розташовано пару сіл навколо і трохи приїжають туристи.
маленька купка будівель із гордим написом "Приватна власність" трохи віділялась із загальної постапокаліптичної картини, але це вже не мало такого суттєвого значення.
Розділившись на дві команди, ми пішли робити вигляд що рибалим))
Поплавочна ліга собі зайняла пірс і неспішно розкладала снасті, ми , ж по наводці "одного доброї душі человека" пішли вверх по течії, в надіях найти "грубенького " полосатика.
Полосатика ми там не найшли, а задикувались у такі дебрі, де навіть уже місцеві заготівельники не пруться, до речі, про них ціла тема , де лиш є малий просвіт між деревами до води, зразу можна сміло шукати сітку, при чому, не заховану чи притоплену, а нагло привязану на виду, та ще й флюрисцентною жилкою, шоб не загубити!
В процесі фішінгу, мені довелось пограти роль мішки Грізлі, рятуючи флет шеда від себіля , котрий чогось зачепився за гіляки з чиєїсь доброї подачі, скажу одне, що балансування на похилому грабі товщиною із мою ногу, і над водою де глибина порядка 2 метра, тай температура оної тоже не ахти внесла трошки різноманітності у наше прочісування території.
вернувшись на точку старту, ми подякували добрій душі за наводку, Макс не втерпів перед спокусою нащибати верхушки, котра розміром як добрий оселедець, і зрадив нашу гоп компанію, ітого залишились ми обоє із Віталиком, і вирішили йти в низ по березі.
тільки вийшовши метрів 50 нижче "приватної власності" ми стикнулись із невеличкою проблемою -НЕМА КУДИ КИНУТИ ПРИМАНКУ, БО УСЮДИ СІТКИ!!!
витягнувши одну, і врятувавши з десяток йоршів смертників(спасибі Віталію за підробіток оператором)
один із врятованих риП
там же наш новоспечений оператор відкрив рихунок по драпєжниках
рушили ще нижче, в надії що подальше від цивілізації буде трішки краще, та де там((
через пів години , або може і більше, і я розловився полосатим, котрий, до речі, ще також був , як і попередній з ікрою
витягнувши ще пару сіток, і оцінивши ситуацію, а вона була явно не такою ,як ми розраховували
розчулившись мало не до сліз від таких пічальних справ аборигенів, і уявивши їхні голодні сімї із запалими очами і спухлими від голоду животами (кому цікаво як це виглядає, можете погуглити голодомор 32-33) ми вирішили йти на обід, і лишити ті сітки в спокої , щоб не стати ще причиною вимирання із голоду всього села.
наша поплавочна гільдія тим часом на всіх парах займалась заготівлею верхушки "на коклєта", садки були вже добряче піднабиті, отож нам ледве вдалось відірвати їх на обід))
трохи заморивши червячка, поплавочники повернулись товкти верхушку, яка почала ще активніше клювати (також вирішила мабуть підобідати трохи)
через годину того ізбієнія риби, нарешті вирішили збиратись, і помірявшись
наш головний хапуга,гроза верхушок , неформальний чемпіон і заготівельник в законі - ШЕФ
поплавочник перебіжчик Максімушке
в обох риби було не більше 2,98 кеге))))
Висновки - як і всюди у нашій державі, для наведення порядку потрібен господар, тоді туди можна їхати відпочивати із сімєю чи компанією, благо є вже трохи будиночків, правда не знаю наскільки там пригодний для життя стан, колиба взагалі ПОРОЖНЯ, товару НОЛЬ , краєвиди навколо не ахти які живописні через гори сміття, і дрейфуючі по водосховищі пляшки, підїзна дорога доступна тільки у суху погоду, стан пірсів залишає бажати кращого, якщо і рибалити, то тільки із човна з ехолотом.
п.с. спасибі гіду Вові за допомогу і компанію, надіюсь ще побачимось))
