Зустічаєм представника туроператора, отримуєм свої папері і тут виявляється що Я то не Я , бо якесь граматне падло вмудрилось вписати в мою фамілію ще одну букву , відповідно і страховий поліс і всі решта бамаг так само із помилкою, незважаючи на завіряння нас із биттям пяткою в груди, що допускається аж три помилки, мені то дає привід для чорних відколів типу- даже страховку не получу як розібюся)))
Проходимо здачу багажу, поруч для бажаючих вберегти свої валізи від "бережного " поводження при транспортировці відбувається фасовка у плівку*, проте бувалі пасажири мають свій економ варіант- замотати торби у великі мусорні пакети))). Далі тарабаним свої валізи на митний контроль, молодий працівник почергово дивує нас дивними питаннями, і йдем на реєстрацію, далі зал очікування , правда зал то голосно сказано, два приміщення по 60 квадратів, благо що хоч стільчики були нормальні, за вікном злива, місцями перестає, літак за 150 метрів, вже малюю в уяві , який я буду мокрий поки туди дотелепаюсь.
Ждем більше години, вже наш багаж погрузили (точніше закидали), і тут до виходу прибуває газенваген - зіл на газі, з якоюсь грузопасажирською будою, котра віддалено нагадує кусок автобуса, приліпленого до тягача, строєм схожим на шеренгу із колоною по 4 народ ломиться до виходу(бо ж то треба першому сісти, скорше доїдуть)))) , заходим у сіє чудо інженерної мислі, з стелі де не де капає вода, щоб пасажири не забували що там на дворі, і сей газенваген тягне нас до літака, далі погрузка у літак,
місце в мене якраз біля ілюмінатора, дістаю фотик....
далі інструктаж стюардеси, і наша бричка починає руління по ще збудованій клятими москалями аеродроминій бетонці(зайомій мені ще з покатушок на лісопеді , допоки охоронці не вймили), трясе добряче, стартуєм, і за пару секунд під бурю овацій наш McDonnell Douglas 82 злітає.
Вид на протязі майже години польоту одинаковий- хмари, хмари і ще раз хмари.
Нам як положено принесли попити, чай, кава, соки , води!
З часом хмари стали рідшати і в просвіти почали показуватись гірські краєвиди
і нас через годину і 25 хв польоту зустрічає аеродром ТІват, якість покриття якого (незважаючи що воно асфальтне у таку жару) краще ніж наша бетонка!
далі вигрузка, зелений коридор, персонал , котрий прекрасно володіє російською, і допоміг нам, коли ми скупчились стадом і не знали куда далі йти, отримали багаж і далі 30 хвилинний трансфер до Будви.
там по дорозі розгрузили пасажирів котрі мешкали у інших готелях (віллах) .
Ми мешкали у Стеван віллі,
що десь за 800 метрів від моря, так званого Словенського пляжу.
Поселення , розпакували торби, переоділись і гайда на море.
Там як виявилось пізніше , кожен 4 або і то менше росіянин чи вкраїнець, російську було чути кругом(((( , вирішили перебратись подалі від наших , котрі вже також добрались до пляжу, і пішли шукати місце, де не було знайомих)))
Море напрочуд чисте , і це не зважаючи на те, що вже 7 година вечора, і купа відпочиваючих, але температура води впала з 24 до 19 градусів
Наступного ранку ми пішли трохи далі, в сторону порту, де і наступний день також купались, там не було наших сотуристів (правда раз вони проходили мимо, що можна було чути по іржанні за метрів 50)
в обід третього дня ми пішли в старе місто, десь за 2 км від пляжу
Вернулись назад, знову попри порт
на "наш " пляж.
Вечором попили вина на пірсі, познайомились із києвлянином, котрий пробував рибалити (безуспішно), поспілкувались, він почастував нас ще домашнім вином , котре придбав на ринку(вино супер), взяли наводку на нові пляжі і розійшлися.
Вечором ідемо до дому, і доганяєм стадо народа, яке по зовнішнім признакам можна було віднести до земляків (по бегемотячих обємах самиць) підійшовши ближче, переконались у цьому остаточно, а коли почули фразу "...тамо є супермаркет, йдем шось купим, бо нам , як я була в німекчині ще флєшку вина дали були...." , обганяєм мовчки (щоб не спалитись , що ми також відти) то стадо і топаєм до дому,
День четвертий, зранку йдем по наводці на новий пляж,
Тут чудовий крупний пісок
Хвилі були висотою більше метра, отож поплавали і покупались ми добряче
дальше все з точністю до наоборот - виселення , трансфер, аеропорт, де на відміну від нашого валом народу і багато вильотів, зауважив одну смішну характеристику нашого люду- вони вмудряються всюди зробити чергу, навіть перед закритою стійкою реєстрації і здачі багажу)))), при чому, перші невідомо з яких причин стають, а потім решта просто пристроюється заду!
нація непобедіма!))))))
багаж здаєм, він зразу по конвеєру! (у нас волочиш потім за собою і через митний контроль) їде на погрузку, самі йдем на митний контроль, 15 хв і ми в залі очікування, ждем годину, і грузимся у літак.
Виліт, останній погляд на місто, море, пляжі, гори і далі хмари.
Висота 10 км, майже без турбулентності і знову хмари, і чим ближче до дому, тим більші і густіші.
При посадці навіть замерз ілюмінатор, сама посадка видалась доволі жосткою, бетонні плити відстукували як шпали , цікаво, що ще під час посадки, наше бидло вже повключало телефони , шоб відзвонитись , що воно вже є! *смайлик що бється головою до стіни*
Далі наш "зелений коридор" , поломані параші, черга на 30 хв і ми виходими з аеропорту - нас вітає місто Франкове(((
далі класичний (бикуватий) таксист, на девятці, де на пів багажника прописався сабвуфер, і ледве вдалось погрузити валізу, тіматішна попса з якого гепала цілу дорогу.
Ми дома((
ПОСТСКРИПТУМ
Нарід у Чорногорії, незважаючи на постійних русько-українських туристів доволі привітний, кульутрний, багато хто розмовляє сносною російською, проблем у ресторанах , магазинах, чи базарі немає, ламаною російсько англійською і жестами можна добитись всього.
Валюта євро
Таксі всі білого кольору, рекомендують брати тільки від фірми, щоб не здерли багато, такса така- посадка євро і далі 1 км 0,80 центів.
Ціни по ресторанах і кафешках на рівні київських, і нижче
Туалети на пляжу через кожні 100 метрів, ціна від 30 до 50 центів
Лежаки і парасольки від 2 євро
До речі, у адріатичному морі водяться морські їжаки, правда живуть вона на каміннях, їх добре видно, але для особо безпечних можна взяти чуні для плавання, коштують вони там як і у нас у метро - 10 євро.
Кукурудза на пляжі у розносчиків, для особо гнилих 1,5 єври, за 30 метрів по 1 євро.
У пляжних ресторанах ціни трохи кусаючі, проте за 200-500 м можна сміло сидіти.
Пиво 6-8 сортів, бекс, туборг, баварія, нікшіско , лев , самсон, і ще пару, все смачне, коштує від 0,60 в магазині і до 1,5-2,0 на пляжах та ресторанах.
Обслуговування офіціантів на рівні.
Диня і кавун по 0,4 євро кг.
Сувеніри гарні, я б сказав , не дуже дорогі.
Багато прокатів автомобілів і скутерів, авто по 20-30 євро за добу.
Морська рибалка 25 євро година. (але зараз ще не сезон)
Місцеві на периферійних вузьких вуличках паркуються по тротуарах, але по якомусь одному, тобто не треба бігати по дорозі з одного на інший
Рух автомобілів досить жвавий, але культурний, жодного разу ніхто ніде не сигналив, окрім нашого бидла шо возилось і знімало дівок.
Дуже багато мотоциклів і скутерів (скутери в основному 250 кубів)
Два рази обідали у ресторані Рабелло, піцца там просто казка
* упаковка багажу у франківському аеропорту 35 гр, у Тіваті -5 євро, у кого валізи дорогі , то краще замотувати бо що наші, що їхні погружчики футболять вантаж страшно!
ну і на кінець
