Мало- помало насувається новий рік, а з ним і дика паніка української біомаси, і хаотичне і безконтрольне загрібання товарів у магазинах , і хоча у нас різдвяні сейли то лиш чисто теоретична складова, народ дуріє по повній.
Мясо, ковбаси, майонези, горілка, ще горілка, шампанське, знову горілка, аби всім стало, краще най лишиться ніж мало буде, ну і головний атрибут - новорічна ялинка, без якої ніхто вже не уявляє собі зимових свят.
І чим ближче до цих самих прісловутих свят, тим більше на вулицях зявляється бариг з ялинками, бабки - божі одуванчики, безробітні гуцули, всі кому не лінь взяти сокиру, піти до найближчого лісу і зрубати пару ялинок і привезти до міста , щоб набарижити пару грошей, але стоп, не бариги, а шановні підприємці((
Радує , що з кожним роком стає більше свідомих людей, що усвідомлюють всю проблему і купують штучні дерева, але маса в своїй більшості не може представити собі свято без запаху ялиці, і повної хати хвої через пару днів, ще туда не забудем китайські гірлянди , і маєм картину маслом- надзвичайні новини і свідок пестрять новинами про чергову пожежу.
Мало хто задумується , звідки взялась у нас ця традиція.
Так як наша нація , мабуть найпобожніша у всьому світі, бо святкує не тільки православне різдво, але і католицьке, а якби знали коли, то може і б єврейську пасху тоже святкували, не говорячи вже про маленькі церковні свята, під час яких "боже борони щось у руки тяжке взяти" , окрім фляшки звичайно ((
Християнська обрядовість
Ді́дух («дід», «коляда», «колядник») — українська різдвяна прикраса, символ пожертвування найкращого збіжжя у хліборобських культурах.
Після обходу обійстя урочисто заносили до хати необмолочений пшеничний чи житній сніп, що спеціально зберігали від часу обжинків. У народі цей святковий сніп називали «дідом», «дідухом», «колядою», «колядником»
На Покутті, Гуцульщині та Бойківщині дідух символізує родоначальника сім'ї — діда, а також усіх предків, які колись жили в давні часи.
Традиція ставити на Святу вечерю дідух тягнеться з часів язичництва.
Існують дві версії, чому 6 січня із першою Різдвяною зіркою люди заносили у хату «хлібне дерево». За однією з них, коли на полі закінчувалися жнива, а селяни збирали урожай — це було справжнім святом. Щоб відзначити радісну подію, люди несли з поля до хати останнійобжинковий сніп. Або кажуть ще, коли Ісус Христос народився в стаєнці, то було дуже холодно. У стіні Йосип знайшов шпарину і затулив її снопом із соломи. Звідтоді існує звичай на Святу вечерю застеляти підлогу в хаті сіном та ставити на чільному місці у кутку дідух — символ затишку та тепла.
Дідух ставили на найпочесніше у хаті місце — під образами.
Спалення дідуха
Навесні, на Комоїдицю (також як "масляна") дідуха спалювали, на знак закінчення зими. Тліючими вуглинками від дідуха хлопчикам 12—13 років підсмалювали кінчик пучка волосся, «щоб не боявся нічого в цьому житті» — це вважалося першим посвяченням у парубки.
Особливості плетіння та будови
Існують триногі, п'ятиногі дідухи. Плетуть з жита чи пшениці; де їх було обмаль, могли використати овес. Прикрашали дідуха волошками і калиною.
Но ми, українці, ми нація талановита і горда, що нам одного дідуха на свята, нам ялинку подавай, і то велику, шоб аж стелю в квартирі підпирала, а спитати, звідки взялась ця традиція, хто її нам насилив ?
Яли́нка — прикрашене дерево ялини, ялиці або сосни, вшанування якого походить з поганських часів та культу «вічнозеленого дерева». У християнські часи — символ та неодмінний атрибут Різдва.
Ніби правильно, але покопати глибше - Поклоніння вічнозеленому хвойному дереву існувало у багатьох давніх культурах. З XIV сторіччя «дерево добра і зла» стало частиною святкової містерії про Адама і Єву — сценки, які розігрували у Святвечір. У Біблії є кілька посилань, якими можна тлумачити визнання ялинки особливим деревом - тоже добре, біблія велика книжка, з нею спорити без толку, таке саме , як просити слона вирахувати корінь із 4.
Першу різдвяну ялинку встановили в Ризі. Доказом цього свідчать документи, знайдені в ризьких архівах і найстаріша в світі ялинкова іграшка. Датою народження різдвяної ялинки можна вважати 1510.
Історики Christmas Archives International UK відзначають, що ризька ялина була встановлена на кілька десятків років раніше, ніж ялинка Лютера.
На жаль, про ризької ялинці відомо зовсім мало. Відомо, що ялинка була встановлена перед будинком Чорноголових і що ялинку наряджали чоловіки в чорних шапках. Після свята дерево було спалено. Але як би там не було, багато дослідників сходяться в одному: прекрасна традиція наряджати ялинку з'явилася в історично багатонаціональної Ризі в результаті змішування християнських і язичницьких вірувань.
До Росії звичай відзначати Новий рік привіз з Німеччини Петро I; перші в Росії новорічні свята були влаштовані, згідно з царським указом, в 1700 році. Остаточно звичай святкування Різдва з різдвяною ялинкою встановився в середині XIX століття.
Перетворення різдвяного дерева в «ель» у Росії
Спочатку (у відповідності з християнською легендою про святого Боніфацій, який пророкував, що «ялиця християнства »виросте на коренях зрубаного дуба язичництва), і в більшості випадків і в даний час, різдвяним деревом у Європі є ялиця. Ялина є найбільш схожою заміною за відсутності «справжнього» дерева. Ялина рідко використовується для різдвяних дерев у Західній півкулі (в обох Америках повсюдно переважає християнське населення і поширена традиція різдвяних дерев)), де «різдвяна ялиця» іноді замінюється сосною, що має більше довгі голки - тобто більш «пухнастою». Одним з головних недоліків їли як святкового дерева можна назвати швидке обсипання при засиханні, від чого вона перестає бути символом вічного життя. У зв'язку з недоступністю ялиці в центральній і західній Росії, схожа на неї ялина (у минулі часи в основному європейська / норвезька ялина, яка і зараз є самим дешевим «різдвяним деревом") стала практично єдиним деревом на різдвяних святах. До теперішнього часу термін «новорічна ялинка» у російській мові еквівалентний «різдвяного дерева», але якщо мова йде про закордонні святкових деревах (включаючи і цю статтю), він у більшості випадків вказує на ялицю.
Новорічна ялинка у світлі російських і християнських традицій
Традиційно ялинку на Русі не була добрим символом. Ялиновий ліс похмурий , практична цінність ялинової деревини була невелика, а шишки неїстівні. У стародавніх слов'ян ялина символізувала смерть. Біблія каже: «їли - житло лелеці». Лелека в ізраїльтян - птах нечиста. А серед православних ялина користувалася недоброю славою, як притулок нечистої сили: «Вінчали кругом їли, а чорти співали". Вираз «йолки-палки» було прихованим лайкою, чертиханіем. У звичаї було ставити ялинку на шинок, звідки з'явилося народний вислів: «йти під ялинку» (тобто в шинок).!
Різдвяний символ в середньовічній Русі був інший: раніше під Різдво робили «вертеп», композицію на тлі печери з фігурок Дитятко Ісуса, Його Батьків, також іноді вола, осла і пастухів - наочне нагадування про духовне сенсі свята для дітей. А будинок прикрашали гілками слив, яблунь та вишень, які ставили у воду з таким розрахунком, щоб вони розпустилися до Різдва.
Петро I зробив спробу прищепити в Росії серед інших німецьких звичаїв прикрасу будинків ялиновими гілками, але це успіху не мало. Публічна ялинка у столиці (Санкт-Петербурзі) була влаштована тільки в 1852 році. Для порівняння: у Франції - в 1840 році, в Англії - в 1841 році. Пов'язано це було з «імпортом» знатних німецьких наречених (і наречених) з дрібних німецьких князівств, які після приїзду заводили при європейських монарших дворах свої порядки.
Процес «християнізації» ялинки проходив в Росії не настільки вже гладко. Він зустрічав спротив з боку православної церкви. Священнослужителі бачили в новому святі «бісівське дійство», язичницький звичай, нічим не нагадував народження Спасителя.
У 1916 році Священний синод під час Першої світової війни закликав патріотів не ставити в будинках різдвяні ялинки, так як ця традиція запозичена в німців.
а в 20х роках XX сторіччя більшовики зовсім заборонили святкувати Новий Рік. Так тривало до 1935 року, після чого новорічне свято одержало своє друге життя. Головна ялинка країни була встановлена перед Кремлем в 1954 році й з тих пор продовжує з'являтися там кожний Новий Рік.
Прикраси
Колись на деревце чіпляли горіхи, цукерки, тістечка, кольорові паперові прикраси, солому, пір'я та ін. Зараз на гілки причіпляють скляні кольорові бамбольки, іграшки, дощик (кольоровий блискучий порізаний папір), солом'яні прикраси, мерехтливі електричні гірлянди та багато іншого непотребу (прим автора)
отака історія , а плоди цієї традиції ми будем пожинати через пару тижнів, і ті дерева, які дарували радість в оселях , являлись носієм новорічного святкового настрою будуть навалені у купи
