Святкові небожчики в хаті

Мало- помало насувається новий рік, а з ним і дика паніка української біомаси, і хаотичне і безконтрольне загрібання товарів у магазинах , і хоча у нас  різдвяні сейли то лиш чисто теоретична складова, народ дуріє по повній.
Мясо, ковбаси, майонези, горілка, ще горілка, шампанське, знову горілка, аби всім стало, краще най лишиться ніж мало буде, ну і головний атрибут - новорічна ялинка, без якої ніхто вже не уявляє  собі зимових свят.
І чим ближче до цих самих прісловутих свят, тим більше на вулицях зявляється бариг з ялинками, бабки - божі одуванчики, безробітні гуцули, всі кому не лінь взяти сокиру, піти до найближчого лісу і  зрубати пару ялинок і привезти до міста , щоб набарижити пару грошей, але стоп, не бариги, а шановні підприємці((
Радує , що з кожним роком стає більше свідомих людей, що усвідомлюють всю проблему і купують штучні дерева, але маса в своїй більшості  не може представити собі свято без запаху ялиці, і  повної хати хвої через пару днів, ще туда  не забудем китайські  гірлянди , і маєм картину маслом- надзвичайні новини і свідок пестрять новинами про чергову пожежу.
Мало хто задумується , звідки взялась у нас ця традиція.
Так як наша нація , мабуть найпобожніша  у всьому світі, бо святкує не тільки православне різдво, але і католицьке, а якби знали коли, то може і б єврейську пасху тоже святкували, не говорячи вже про маленькі церковні свята, під час яких  "боже борони щось у руки тяжке взяти" , окрім фляшки звичайно ((
Християнська обрядовість
Ді́дух («дід», «коляда», «колядник») — українська різдвяна прикраса, символ пожертвування найкращого збіжжя у хліборобських культурах.
Після обходу обійстя урочисто заносили до хати необмолочений пшеничний чи житній сніп, що спеціально зберігали від часу обжинків. У народі цей святковий сніп називали «дідом», «дідухом», «колядою», «колядником»
На Покутті, Гуцульщині та Бойківщині дідух символізує родоначальника сім'ї — діда, а також усіх предків, які колись жили в давні часи.
Традиція ставити на Святу вечерю дідух тягнеться з часів язичництва.
Існують дві версії, чому 6 січня із першою Різдвяною зіркою люди заносили у хату «хлібне дерево». За однією з них, коли на полі закінчувалися жнива, а селяни збирали урожай — це було справжнім святом. Щоб відзначити радісну подію, люди несли з поля до хати останнійобжинковий сніп. Або кажуть ще, коли Ісус Христос народився в стаєнці, то було дуже холодно. У стіні Йосип знайшов шпарину і затулив її снопом із соломи. Звідтоді існує звичай на Святу вечерю застеляти підлогу в хаті сіном та ставити на чільному місці у кутку дідух — символ затишку та тепла.
Дідух ставили на найпочесніше у хаті місце — під образами.
Спалення дідуха
Навесні, на Комоїдицю (також як "масляна") дідуха спалювали, на знак закінчення зими. Тліючими вуглинками від дідуха хлопчикам 12—13 років підсмалювали кінчик пучка волосся, «щоб не боявся нічого в цьому житті» — це вважалося першим посвяченням у парубки.

Особливості плетіння та будови
Існують триногі, п'ятиногі дідухи. Плетуть з жита чи пшениці; де їх було обмаль, могли використати овес. Прикрашали дідуха волошками і калиною.
Но ми, українці, ми нація талановита і горда, що нам одного дідуха на свята, нам ялинку подавай, і то велику,  шоб аж стелю в квартирі підпирала, а спитати, звідки взялась ця традиція, хто її нам насилив ?
Яли́нка — прикрашене дерево ялини, ялиці або сосни, вшанування якого походить з поганських часів та культу «вічнозеленого дерева». У християнські часи — символ та неодмінний атрибут Різдва.
Ніби правильно, але покопати глибше  - Поклоніння вічнозеленому хвойному дереву існувало у багатьох давніх культурах. З XIV сторіччя «дерево добра і зла» стало частиною святкової містерії про Адама і Єву — сценки, які розігрували у Святвечір. У Біблії є кілька посилань, якими можна тлумачити визнання ялинки особливим деревом  - тоже добре, біблія велика книжка, з нею спорити без толку, таке саме , як просити  слона вирахувати корінь  із 4.
Першу різдвяну ялинку встановили в Ризі. Доказом цього свідчать документи, знайдені в ризьких архівах і найстаріша в світі ялинкова іграшка. Датою народження різдвяної ялинки можна вважати 1510.

Історики Christmas Archives International UK відзначають, що ризька ялина була встановлена на кілька десятків років раніше, ніж ялинка Лютера.

На жаль, про ризької ялинці відомо зовсім мало. Відомо, що ялинка була встановлена перед будинком Чорноголових і що ялинку наряджали чоловіки в чорних шапках. Після свята дерево було спалено. Але як би там не було, багато дослідників сходяться в одному: прекрасна традиція наряджати ялинку з'явилася в історично багатонаціональної Ризі в результаті змішування християнських і язичницьких вірувань.

До Росії звичай відзначати Новий рік привіз з Німеччини Петро I; перші в Росії новорічні свята були влаштовані, згідно з царським указом, в 1700 році. Остаточно звичай святкування Різдва з різдвяною ялинкою встановився в середині XIX століття.

Перетворення різдвяного дерева в «ель» у Росії 

Спочатку (у відповідності з християнською легендою про святого Боніфацій, який пророкував, що «ялиця християнства »виросте на коренях зрубаного дуба язичництва), і в більшості випадків і в даний час, різдвяним деревом у Європі є ялиця. Ялина є найбільш схожою заміною за відсутності «справжнього» дерева. Ялина рідко використовується для різдвяних дерев у Західній півкулі (в обох Америках повсюдно переважає християнське населення і поширена традиція різдвяних дерев)), де «різдвяна ялиця» іноді замінюється сосною, що має більше довгі голки - тобто більш «пухнастою». Одним з головних недоліків їли як святкового дерева можна назвати швидке обсипання при засиханні, від чого вона перестає бути символом вічного життя. У зв'язку з недоступністю ялиці в центральній і західній Росії, схожа на неї ялина (у минулі часи в основному європейська / норвезька ялина, яка і зараз є самим дешевим «різдвяним деревом") стала практично єдиним деревом на різдвяних святах. До теперішнього часу термін «новорічна ялинка» у російській мові еквівалентний «різдвяного дерева», але якщо мова йде про закордонні святкових деревах (включаючи і цю статтю), він у більшості випадків вказує на ялицю.

Новорічна ялинка у світлі російських і християнських традицій 

Традиційно ялинку на Русі не була добрим символом. Ялиновий ліс похмурий , практична цінність ялинової деревини була невелика, а шишки неїстівні. У стародавніх слов'ян ялина символізувала смерть. Біблія каже: «їли - житло лелеці». Лелека в ізраїльтян - птах нечиста. А серед православних ялина користувалася недоброю славою, як притулок нечистої сили: «Вінчали кругом їли, а чорти співали". Вираз «йолки-палки» було прихованим лайкою, чертиханіем. У звичаї було ставити ялинку на шинок, звідки з'явилося народний вислів: «йти під ялинку» (тобто в шинок).!

Різдвяний символ в середньовічній Русі був інший: раніше під Різдво робили «вертеп», композицію на тлі печери з фігурок Дитятко Ісуса, Його Батьків, також іноді вола, осла і пастухів - наочне нагадування про духовне сенсі свята для дітей. А будинок прикрашали гілками слив, яблунь та вишень, які ставили у воду з таким розрахунком, щоб вони розпустилися до Різдва.

Петро I зробив спробу прищепити в Росії серед інших німецьких звичаїв прикрасу будинків ялиновими гілками, але це успіху не мало. Публічна ялинка у столиці (Санкт-Петербурзі) була влаштована тільки в 1852 році. Для порівняння: у Франції - в 1840 році, в Англії - в 1841 році. Пов'язано це було з «імпортом» знатних німецьких наречених (і наречених) з дрібних німецьких князівств, які після приїзду заводили при європейських монарших дворах свої порядки.

Процес «християнізації» ялинки проходив в Росії не настільки вже гладко. Він зустрічав спротив з боку православної церкви. Священнослужителі бачили в новому святі «бісівське дійство», язичницький звичай, нічим не нагадував народження Спасителя.

У 1916 році Священний синод під час Першої світової війни закликав патріотів не ставити в будинках різдвяні ялинки, так як ця традиція запозичена в німців.
а в 20х роках XX сторіччя більшовики зовсім заборонили святкувати Новий Рік. Так тривало до 1935 року, після чого новорічне свято одержало своє друге життя. Головна ялинка країни була встановлена перед Кремлем в 1954 році й з тих пор продовжує з'являтися там кожний Новий Рік.
Прикраси

Колись на деревце чіпляли горіхи, цукерки, тістечка, кольорові паперові прикраси, солому, пір'я та ін. Зараз на гілки причіпляють скляні кольорові бамбольки, іграшки, дощик (кольоровий блискучий порізаний папір), солом'яні прикраси, мерехтливі електричні гірлянди та багато іншого непотребу (прим автора)
отака історія , а плоди цієї традиції ми будем пожинати через пару тижнів, і ті дерева, які дарували радість в оселях , являлись носієм новорічного святкового настрою будуть навалені у купи 

отака вона славна традиція цивілізованого світу ((

Evolution

Budva. Montenegro

Отак спонтанно випала можливість побувати на морі, завдяки напору другої половинки від задумки до реалізації пройшло 3 дні, і от 28 число, Франківський аеропорт провожає нас проливним дощем, типово українським, пост совковим псевдо євроремонтом(місцями!) ,
 Зустічаєм представника туроператора,  отримуєм свої папері і тут виявляється що Я то не Я , бо якесь граматне падло вмудрилось вписати в мою фамілію ще одну букву , відповідно і страховий поліс і всі решта бамаг так само із помилкою, незважаючи на  завіряння нас  із биттям пяткою в груди, що допускається аж три помилки, мені то дає привід для чорних відколів типу- даже страховку не получу як розібюся)))
Проходимо здачу багажу, поруч для бажаючих  вберегти свої валізи від "бережного " поводження при транспортировці відбувається фасовка у плівку*, проте бувалі пасажири мають свій економ варіант- замотати торби у великі мусорні пакети))). Далі тарабаним свої валізи на митний контроль, молодий працівник почергово дивує нас дивними питаннями, і йдем на реєстрацію, далі  зал очікування , правда зал то голосно сказано, два приміщення по 60 квадратів, благо що хоч стільчики були нормальні, за вікном злива, місцями перестає, літак за 150 метрів, вже малюю в уяві , який я буду мокрий поки туди дотелепаюсь.
Ждем більше години, вже наш багаж погрузили (точніше закидали), і тут до виходу прибуває газенваген - зіл на газі, з якоюсь грузопасажирською будою, котра віддалено нагадує кусок автобуса, приліпленого до тягача, строєм схожим на шеренгу із колоною по 4 народ ломиться до виходу(бо ж то треба першому сісти, скорше доїдуть)))) , заходим у сіє чудо інженерної мислі, з стелі де не де капає вода, щоб пасажири не забували що там на дворі, і сей газенваген тягне нас до літака,  далі погрузка у літак,

місце в мене якраз біля ілюмінатора, дістаю фотик....
далі інструктаж стюардеси,  і наша бричка починає руління по ще збудованій клятими москалями аеродроминій бетонці(зайомій мені ще з покатушок на лісопеді , допоки охоронці не вймили),  трясе добряче, стартуєм, і за пару секунд під бурю овацій наш McDonnell Douglas 82 злітає.
Вид на протязі майже години польоту одинаковий- хмари, хмари і ще раз хмари.

Нам як положено принесли попити, чай, кава, соки , води!
З часом хмари стали рідшати і в просвіти почали показуватись гірські краєвиди

і нас через годину і 25 хв  польоту  зустрічає аеродром ТІват, якість покриття якого (незважаючи що воно асфальтне у таку жару) краще ніж наша бетонка!
далі вигрузка, зелений коридор, персонал , котрий прекрасно володіє російською, і допоміг нам, коли ми скупчились стадом і не знали куда далі йти, отримали багаж і далі 30 хвилинний  трансфер до Будви.
там по дорозі розгрузили пасажирів котрі мешкали у інших готелях (віллах) .
Ми мешкали у Стеван віллі,

що десь за 800 метрів від моря, так званого Словенського пляжу.
Поселення , розпакували торби, переоділись і  гайда на море.

Там як виявилось пізніше , кожен 4 або і то менше росіянин чи вкраїнець, російську було чути кругом(((( , вирішили перебратись подалі від наших , котрі вже також добрались до пляжу, і пішли шукати місце, де не було знайомих)))
Море напрочуд чисте , і це не зважаючи на те, що вже 7 година вечора, і купа відпочиваючих, але температура води впала з 24 до 19 градусів

Наступного ранку ми пішли трохи далі, в сторону порту, де і наступний день також купались, там не було наших сотуристів (правда раз вони проходили мимо, що можна було чути по іржанні за метрів 50)

місцями йдуть різкі звали , так що 5 метрів від берега вже скриває, а місцями глибина 2 метри може бути і 20 метрів від берегової лінії, пляж огорожений буйками на відстані 75-100 мерів, в залежності від місця, вода кристально чиста, проглядається дно і все що на ньому на  глибинах  у 10 метрів!
в обід третього дня  ми пішли в старе місто, десь за 2 км від пляжу

За ним ми пригледіли ще пляжі, з меншою кількістю народу
Вернулись назад, знову  попри порт

на "наш " пляж.
Вечором попили вина на пірсі, познайомились із  києвлянином, котрий пробував  рибалити (безуспішно), поспілкувались, він почастував нас ще домашнім вином , котре придбав на ринку(вино супер), взяли наводку на нові пляжі і розійшлися.
Вечором ідемо до дому, і доганяєм стадо народа, яке по зовнішнім признакам можна було віднести до земляків (по бегемотячих обємах самиць) підійшовши ближче, переконались у цьому остаточно, а коли почули фразу "...тамо є супермаркет, йдем шось купим, бо нам , як я була в німекчині  ще флєшку вина дали були...." , обганяєм мовчки (щоб не спалитись , що ми також відти) то стадо і топаєм до дому,
День четвертий, зранку йдем по наводці на новий пляж,

як виявилось він дійсно вважається найкращим у Будві, і зазвичай у сезон платний.
Тут чудовий крупний пісок

шикарні краєвиди, глибоке море і багато риби.
Хвилі були висотою більше метра, отож поплавали і покупались ми добряче

З сумом доводилось збиратьись, бо у 12 виселення із вілли(((
дальше все з точністю до  наоборот - виселення , трансфер, аеропорт, де на відміну від нашого валом народу і багато вильотів, зауважив одну  смішну характеристику нашого люду- вони вмудряються всюди  зробити чергу, навіть перед закритою стійкою реєстрації і здачі багажу)))), при чому, перші невідомо з яких причин стають, а потім решта просто пристроюється заду!
нація непобедіма!))))))
багаж здаєм, він зразу по конвеєру! (у нас волочиш потім за собою і через митний контроль) їде на погрузку, самі йдем на митний контроль, 15 хв і ми в залі очікування, ждем годину, і грузимся у літак.
Виліт, останній погляд на місто, море, пляжі, гори і далі хмари.
Висота 10 км, майже без турбулентності і знову хмари, і чим ближче до дому, тим більші і густіші.
При посадці  навіть замерз ілюмінатор, сама посадка видалась доволі жосткою, бетонні плити відстукували як шпали , цікаво, що ще під час посадки, наше бидло вже повключало телефони , шоб відзвонитись , що воно вже є! *смайлик що бється головою до стіни*
Далі наш "зелений коридор" , поломані параші, черга на 30 хв і ми виходими з аеропорту - нас вітає місто Франкове(((
далі класичний (бикуватий) таксист, на девятці, де на пів багажника прописався сабвуфер, і ледве вдалось погрузити валізу, тіматішна попса з якого гепала цілу дорогу.
Ми дома((
ПОСТСКРИПТУМ
Нарід у Чорногорії, незважаючи на постійних русько-українських туристів доволі привітний, кульутрний, багато хто розмовляє сносною російською, проблем у ресторанах , магазинах, чи базарі немає, ламаною російсько англійською і жестами можна добитись всього.
Валюта євро
Таксі всі білого кольору, рекомендують брати тільки від фірми, щоб не здерли багато, такса така- посадка євро і далі 1 км 0,80 центів.

Ціни по ресторанах і кафешках на рівні київських, і нижче

Туалети на пляжу через кожні 100 метрів, ціна від 30 до 50 центів

цей за 50 центів!
Лежаки і парасольки від 2 євро

Хоча для особо непритензійних можна обійтисья щось схожим на каремат , який складається у вигляді сумки за 6 єврів біля пляжу, ну і зовсім економ-пофіг варіант- рушник)))
До речі, у адріатичному морі водяться морські їжаки, правда живуть вона на каміннях, їх добре видно, але для особо безпечних можна взяти чуні для плавання, коштують вони там як і у нас у метро - 10 євро.
Кукурудза на пляжі у розносчиків, для особо гнилих 1,5 єври, за 30 метрів по 1 євро.
У пляжних ресторанах ціни трохи кусаючі, проте за 200-500 м можна сміло сидіти.
Пиво 6-8 сортів, бекс, туборг,  баварія, нікшіско , лев , самсон, і ще пару, все смачне, коштує від 0,60 в магазині і  до 1,5-2,0 на пляжах та ресторанах.
Обслуговування офіціантів на рівні.
Диня і кавун по 0,4 євро кг.
Сувеніри гарні, я б сказав , не дуже дорогі.
Багато прокатів автомобілів і скутерів, авто по 20-30 євро за добу.
Морська рибалка 25 євро година. (але зараз ще не сезон)
Місцеві на периферійних вузьких вуличках паркуються по тротуарах, але по якомусь одному, тобто не треба бігати по дорозі з одного на інший

Велосипедих доріжок немає, тому велосипедисти їздять як по тротуарах так і по дорозі.
Рух автомобілів досить жвавий, але культурний, жодного разу ніхто ніде не сигналив, окрім нашого бидла шо возилось і знімало дівок.
Дуже багато мотоциклів і скутерів (скутери в основному 250 кубів)

Їжа дуже смачна, але треба знати що замовляти, а то тикнувши пальцем у меню, можна отримати салат із нарізаного огірка за 1 євро)))
Два рази  обідали у ресторані Рабелло, піцца там просто казка

по наших цінах (франківських!) + дається соус безплатно.
* упаковка багажу у франківському аеропорту 35 гр, у Тіваті -5 євро, у кого валізи дорогі , то краще замотувати бо що наші, що їхні погружчики  футболять вантаж страшно!
ну і на кінець