Відомо, що кожен вид риб найбільш інтенсивно харчується при певному інтервалі температур. Скажімо, температура води у водоймі була + 15 ° С. Подув північний вітер, похолодало, і температура води знизилася до 10 °. Тоді клювання форелі покращиться, а окуня, щуки - погіршиться. Особливо несприятливо позначиться похолодання на теплолюбних риб: карася, коропа, лина, сазана. Навпаки, холодолюбиві види риб такі як минь, що абсолютно не годувалися до похолодання, можуть вийти з глибин на більш мілкі місця і брати наживку.
При південних вітрах зазвичай встановлюється тепла погода і потепління швидше за все, призведе до послаблення клювання холодолюбивих риб і пожвавлення клювання теплолюбних.
Вітри західного і східного напрямів у різних географічних точках можуть викликати різні зміни температури і з цієї причини це по-різному позначитися на поведінці риб.
Вітри не лише змінюють температуру повітря, а й впливають на випадання опадів. Ранньою весною і пізньою осінню найкращі улови спостерігаються зазвичай в сонячні дні. У розпал літа при сталій ясній погоді, навпаки, пожвавлення в клюванні скоріше можна чекати в дощові, похмурі дні. Отже, рибалка повинен враховувати, яку зазвичай погоду в даній місцевості обіцяють вітри, що дмуть з заходу чи сходу, з півночі чи з півдня.
Іноді зміни в клюванні наступають раніше, ніж відбуваються якісь зміни в навколишньому середовищі, ніби риби передчувають їх. Це можна пояснити. У риб міг виробитися рефлекс на зміну напряму руху хвиль, поверхневих течій, напрямку вітру, що тягнуть за собою зміни й у розміщенні харчових об'єктів. Однак тут може мати місце і простий збіг з ритмами живлення риб. Часто вітер може вплинути на поведінку і клювання риби незалежно від того, чи дме він з півночі, чи з півдня і т. д.
Влітку в деяких водоймах не вистачає кисню у воді. При появі вітру перемішуються різні шари води, і вміст кисню у воді збільшується. Очевидно, що в жарку пору року у водоймах, які страждають нестачею кисню, після появи вітрів будь-якого напрямку клювання поліпшується.
Однак на окремих ділянках водойми вітер може створити і несприятливий кисневий режим. Припустимо, що під час «цвітіння» води вітер нажене в яку-небудь заплаву багато водоростей. Спочатку це не позначиться на вмісті кисню, але як тільки водорості стануть відмирати і споживати кисень на гниття, його кількість в заплаві різко зменшиться. Риби покинуть заплаву, і там, де недавно була чудова риболовля, можна не дочекатися жодної покльовки.
Якщо в прибійнго берега дно мулисте, то хвиля вимиває з мулу личинок різних комах. А вони приваблюють сюди ляща, сазана та багатьох інших риб. Якщо ж дно біля берега кам'янисте або піщане, та до того ж позбавлене водної рослинності, то дрібній рибі триматися тут важко, вона йде у затишні місця, і тому хижаки не будуть скупчуватися біля прибійного берега.
В озерах вітер створює різні течії. Вони змінюються із зміною його сили та напрямку. Вивчити напрямок виникаючих при цьому течій особливо важливо при ловлі на віддалених від берега кам'янистих або піщаних мілинах. Риба тут збирається на межі мілини і глибини, стоячи проти течії, головою до мілини. При пошуках таких місць треба мати на увазі, що течія в придонному шарі може бути спрямована під будь-яким кутом до верхового. Це залежить від рельєфу дна, розташування берегів, островів.
Придонні течії зберігаються і при повному штилі за рахунок повернення у вихідне положення водних мас, що нагналися вітром раніше. Особливо сильні течії виникають в протоках між озерами і між островами; тут краще клювання спостерігається в моменти найбільш сильного руху води.
Переміщення риб в озерах з глибини до берегів і назад часто пов'язано з напрямком течії. Як відомо, риби охочіше рухаються проти течії, і підхід до берега придонних риб скоріше можна очікувати при вітрі, що дме з озера, а підхід риби що мешкає у верхніх шарах води - при береговому.
Цікаві міграції судака і сома спостерігаються в гирлах Азовського моря. При вітрі, що дме з моря, в гирла надходить солона вода, і разом з нею піднімається судак і починає добре ловитися на вудки. Сом уникає морської води і, коли вода в протоках стає солонуватою, йде в лиман. Якщо ж вітер дме з лиману, то вода в протоці стає прісною, судак повертається у море, а сом входить в протоку.
Течії що виникають внаслідок вітрів можуть змінити температуру води на окремих ділянках водойми і викликати концентрацію риби там, де її, здавалося б, чекати безглуздо.
У літературі часто зустрічаються вказівки, що на річках вітер, що дме за течією, не сприяє ловлі риби, і навпаки вітер, що дме проти течії, забезпечує гарне клювання. Така вказівка навряд чи правильна: ріки зазвичай мають багато вигинів і на різних ділянках вітер буде дути то з берега, то вниз за течією, то вгору.
На яких ділянках краще ловити - залежить від виду риби, характеру її харчування і способу життя в даній водоймі. Наприклад, головня, форель, харіуса в літній час доцільніше шукати біля підвітряного берега: вітер здуває з зростаючих на березі дерев і кущів безліч комах, і риби охоче збираються в таких місцях.
Біля затишних берегів знаходить собі притулок риб'яча молодь, а де багато дрібноти, можна очікувати і присутність хижака.
У гирлах великих річок, вітер, що дме проти течії, викликає підйом води і ослаблення течії. Це сприяє заходу в річку окуня, судака, ляща.
Про те, як впливає вітер на клювання риби взимку, існують дві протилежні точки зору. Одні вважають, що, коли водойми покриті льодом, вітер будь-якого напряму не може змінити умови існування риб, а отже, і позначитися на інтенсивності кльову. Інші вважають, що рефлекси, отримані рибами при відкритій воді, продовжують діяти і взимку, коли риби реагують на зміну напряму вітру так само, як реагували в даній водоймі влітку.
Яка думка вірна - сказати важко, поки для виводів немає достатньо даних.
Вітри і дощі можуть викликати значні коливання рівня води. Це може по-різному позначитися на клюванні і поведінці риб. Якщо прибуття води викликає значне помутніння, то клювання зазвичай погіршується, так як частинки засмічують зябра і ускладнюють дихання риби. Крім того, в каламутній воді рибі важче виявити наживку. Навпаки, підйом і помутніння води в річці, що впадає в велику річку з чистою водою, приваблює рибу: язя, ляща і інших - до гирла цієї річки, від чого клювання посилюється.
Якщо підняття води не зв'язується з її помутнінням, то результати рибалки залежать від характеру берегів і величини розливу. Великий розлив не сприяє ловлі: риба широко розбрідається по знову залитим ділянкам і виявити її скупчення значно важче. Та й кількість їжі під час розливу збільшується, і риба менше цікавиться наживкою.
Підйом води у річці, що тече в крутих берегах, мало змінює умови харчування і клювання риб. Спад води негативно позначається на ловлі лише в перший період, але як тільки її рівень встановиться, риба збирається на нових місцях і клювання поновлюється. Зменшення корму та місць, зручних для проживання, веде до концентрації риби, а це підвищує результати ловлі.
Деякі рибаки вважають, що на поведінку риб великий вплив має зміна місячних фаз. Причому в одній місцевості вважають, що риби краще всього ловляться в молодий місяць, в іншій - у повний місяць, а в третій - в ті фази, в які відбувалося ікрометання риби.
За кордоном вважають, що взаємне положення місяця і сонця має великий вплив на клювання риби. На кожен рік складають таблиці, за якими нібито можна визначити, в який день риба буде ловитися добре, а в який погано.
Відомо, що тяжіння місяця викликає у морях і океанах припливи і відливи, там фази місяця, безперечно, можуть мати більший вплив на поведінку риб. У внутрішніх водоймищах це менш імовірно. Однак це питання не можна вважати вирішеним остаточно.
На закінчення слід сказати, що в питанні про вплив змін в атмосфері на поведінку і клювання риби залишається ще багато спірного і нез'ясованого, тут головне власні спостереження рибалок.
з gonefishing.org.ua
.
