Чергова неділя, погода відносно терпима, отож наша гоп компанія , дует рибаків любителів)))- Макс і Я грузимся у штудебекер і гайда в розвідку.
у планах було заїхати на торфяник, болото між Франківськом і Тисменицею, потім озеро біля самої Тисмениці, коло газкантори, а далі як вийде.
Вилазка на першу точку - приїжаєм, там уже стоїть декілька машин, якраз вуйно рибак витягує на вудку шнурочка так грам на 250, і ретельно пакує того трофея у торбу, на того монстра болота зразу ломиться як стадо бандерлогів, ще три "рибаки" аж з протилежного береа , як виявилось, то його члени екіпажу.
Ми тим часом розклавши снасті і окинувши озеро , вибираєм маршрут, і тут Максовий набитий глаз бачить декілька пластикових пляшок на середині водойми, а враховуючи , що дме досить сильний вітер, вони там самі по собі довго б не протримались, висновок напрошується єдиний, тай в комишах і лодочка проглядається, тфу, щоб їх, навіть у нерест не дають тій збідованій рибі спокою.
Промірявши все болото кроками, пополоскавши десь зо півтори години приманки , я удосужився виходу шнурочка на юмовську їстівну гуму, надивились на купу жерлиць, котрі також не самі там розложились (мля, нерест друзі бобри, які лодки???)
вирішуємо їхати на другу точку.
На озері біля газкантори ситуація трохи краща, сидить пару рибаків , по берегу топчеться парочка спінінгістів, один із них повідомляє, що на іншому кінці озера стоїть сітка, котра акурат перекриває вихід із ями на міляк.
ми попасом наближаємся до того місця, і дійсно , стоїть собі "трошка" сіти, метрів так десь 40, правда хоч вічко велике, ті друзі спінінгісти мабуть постидались її знімати, шоб не конфліктувати з аборигенним населенням, котре точно десь неподалеку вештається, і пантрує орудіє труда.
нас воно сильно почало муляти і Макс подався на іншу сторону, відрізав кінець сітки, в надії що її прибє до берега вітром, але видать вона добре заякорена була, бо не зрушилась з місця((
так як чисто теоретично правила забороняють рибакам самим знімати сітки (бо їх міг поставити і сам рибінспектор , мотивуючи своє важке становище низькою зарплатою, і великою кількістю ротів у сімї) а повідомити відповідні служби- рибінспекцію, екологію чи міліцію, і ждати реагування оних 
.
.Ну а оскільки ми не особо вірим у миколайка , бабая і діда мороза, берем на себе цю місію, Макс стає оператором , а я лізу волочити отой невод
виконавши свій "долг" перед рибою, вирішуєм для уникнення попсованого настрою і перекошеної морди ліца від спілкування із місцевими вдячними бандерлогами покинути ці живописні краї
уже з трохи підсівшим азартом пакуємся у машину і вирішуєм їхати у мельники, де по непровіреній інформації жиють великі щупаки і грубі окуні.
приїжаєм на місце, народу не багато, стоїть екіпаж у кількості 4 чоловіки (точніше 3 і одна самиця) і стопіццот донок, але з уловом не густо.
йдем на міляк , пів годинки полощем приманки, і нарешті майже одночасно видурюємо у озерного бога)) по одному окунцю спортивних розмірів
обходим озеро, а то пішкадрала десь біля 4 кеме, ударчиків більше не було, а так як надворі неділя, а то такий день, що бозя казала треба спочивати, тож сільський люд вовсю ломанувся виконувати дані побажання, і ближче до дамби спостерігалось все більше скупчення "спочиваючих" ну і відповідно кількості екранів і сіток у воді.
Ми там постарались довго не затримуватись, отож після дамби пришвидшили темпа і вже скоро погрузившис у штудебекера покидали ті госеприїмні і благодатні краї.
отака у нас вийшла рибалка
Немає коментарів:
Дописати коментар